Процедура штучного запліднення 

Бажання мати дитину – це природний і вкрай сильний людський інстинкт. Але приблизно кожна восьма сім'я, яка мріє про батьківство, стикається з проблемою безпліддя. І це фізично та емоційно виснажливо. Проте, не варто втрачати надію, адже наука та медицина давно крокують вперед та пропонують різноманітні формати діагностики та лікування.Один із таких методів – штучне запліднення, яке є поширеним та доступним способом допоміжної репродуктивної технології.
Що таке штучне запліднення?Штучне запліднення (ШЗ) – це процедура, яку застосовують для допомоги людям, які не можуть зачати дитину самостійно. Вона передбачає введення спеціалістами сперми в шийку матки жінки під час овуляції. Цей процес допомагає підвищити шанси на зачаття та народження дитини.
Причини застосування Штучне запліднення здебільшого використовується парами, які протягом принаймні одного року намагалися зачати дитину природним шляхом, але безрезультатно. Зазвичай, перш ніж звернутися до процедури ШЗ, подружжя проходять медичне обстеження: досліджують фертильність, здають аналізи крові, проходять ультразвукові дослідження, перевіряють резерв яєчників, рівень гормонів, сперму партнера тощо. І вже після цього, звертаються по допомогу до репродуктологів.
Основні причини застосування штучного запліднення можуть бути наступними:● Безпліддя чоловіка або жінки: коли сперма та яйцеклітина з якихось причин не здатні створити ембріон. Сюди ж можна віднести так зване «незрозуміле безпліддя», коли медичні показники в нормі, але процес запліднення не відбувається. ● Проблеми з якістю сперми: коли кількість або якість сперматозоїдів недостатні для запліднення.● Проблеми з овуляцією: коли жіночі яєчники не вивільняють яйцеклітину або цей процес відбувається неправильно.● Захворювання ендометрію: коли є проблеми зі слизовою оболонкою внутрішньої стінки матки. Якщо у жінки в тканинах є змінення, запалення або сформовані поліпи, це заважає процесу зачаття та вагітності.● Непрохідність маткових труб: коли труби, які зв'язують яєчники з маткою, заблоковані та перешкоджають рух яйцеклітин.● Проблеми з маткою: іноді зустрічаються аномальні форми, будова, розміри, пухлини, вторинні деформації, ендометріоз тощо. ● Додаткові лікування: якщо хтось з пари підлягав хіміотерапії або радіаційній терапії, це значно впливає на репродуктивну систему.● Генетичні захворювання: штучне запліднення може бути корисним для пар, які не хочуть передати генетичні патології своїм дітям. Це лише частина з можливих причин, адже всі випадки індивідуальні, як і кожен окремий людський організм.  
Підготовка до процедури штучного заплідненняПерш ніж перейти до справи, пари проходять діагностику, адже необхідно зрозуміти джерело проблем безпліддя. Після встановлення причини, лікар може зрозуміти чи буде метод штучної інсемінації підходящим для конкретного випадку. 
Діагностика охоплює багато аналізів, затверджених Наказом МОЗ України №787 від 09.09.2013. Наприклад, серед обов’язкових для жінок є як клінічні обстеження, так і гормональні, поміж яких:●  Аналіз крові: загальний, на сифіліс, ВІЛ, гепатити B і C, на токсоплазмоз, хламідії, цитомегаловірус та краснуху, перевірка згортання тощо.●  Аналіз гормонів, які регулюють репродуктивну систему.●  Загальне гінекологічне обстеження.●  Оцінка яйцеклітин, адже успішність процедури залежить від кількості та якості ооцитів.●  Цитологічне обстеження мазків із шийки матки.●  Ультразвукове обстеження органів малого таза тощо.Також при необхідності є перелік додаткових аналізів, серед яких може бути: біопсія ендометрія, перевірка прохідності статевих шляхів, що передбачає ультразвукове дослідження, гістеросальпінгографію або лапароскопію, кольпоскопія та інше.
Чоловік також повинен пройти підготовку, яка складається з декількох етапів:●  Здача крові для визначення групи та резус-фактора, а також перевірка на сифіліс, ВІЛ, гепатити B і C.●  Здача спермограми: це допоможе визначити якість та кількість сперматозоїдів у чоловіка.●  Флюорографія легень.На цьому перелік обов’язкових аналізів завершується, але при певних показаннях в анамнезі, може бути необхідність в додаткових, як то аналіз крові на гормони, консультація андролога тощо. Також можуть бути рекомендовані певні дієти та зміни в стилі життя, щоб забезпечити максимальну якість сперми. Після детального медичного обстеження та підготовки, справа доходить до самого штучного запліднення. Як виглядатиме процес та які матиме складові залежить від обраного методу. 
Види штучного запліднення:● Інтрацервікальна інсемінація (ICI)● Внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ або IUI)● Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ або IVF) ● Інтрацервікальна інсемінація (ICI)
Інтрацервікальна інсемінація (ICI)Це нескладний метод штучного запліднення, який імітує природний статевий акт. Передбачає введення сперми в шийку матки. Тобто запліднення (злиття сперматозоїда та яйцеклітини) відбувається самостійно в організмі жінки. Шприц, спеціально розроблений для ICI, заповнюється непромитою розрідженою спермою від донора або передбачуваного батька. Далі він вставляється лікарем всередину піхви та повільно вивільняється біля шийки матки. Протягом 30 хвилин після процедури, жінці рекомендується лежати на спині. 
Внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ, IUI)Згідно з рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я України, якщо 4 і більше спроб ICI пройшли безуспішно, варто звернутися до методу внутрішньоматкової інсемінації (ВМІ). Найчастіше його обирають при чоловічому факторі безпліддя, при незрозумілих причинах безпліддя у пари, при ендометріозі, а також якщо жінка має загустий цервікальний слиз, який перешкоджає сперматозоїдам дістатися до яйцеклітин. На початку процесу майбутній матері можуть призначити ліки для підвищення фертильності. Або ж все може проходити в рамках природнього циклу. В день запліднення майбутній батько здає зразок сперми, який в лабораторних умовах відокремлюється від насінної рідини. Якщо ж у чоловіка була виявлена безплідність або існують генетичні порушення, може бути використана сперма донора. Після підготовки, її вводять в матку пацієнтки за допомогою тонкої гнучкої м’якої трубки. Оскільки сперматозоїд потрапляє безпосередньо в порожнину матки, йому потрібно подолати меншу відстань, щоб досягти яйцеклітини, тому ймовірність зачаття вища, ніж при звичайному статевому акті.
Що таке ЕКЗ та чим відрізняється?Екстракорпоральне запліднення вважається найефективнішою формою допоміжної репродуктивної технології. З 1978 року в результаті ЕКЗ народилося понад 8 мільйонів дітей. Процедуру можна виконати з використанням яйцеклітин і сперми пари, яка звернулася до лікарів. Або ж за допомогою яйцеклітин або ооцитів, отриманих від знайомого або анонімного донора. Головна відмінність ЕКЗ від зазначених вище методів полягає в тому, що під час процедури яйцеклітина запліднюється поза тілом жінки, в лабораторії, а потім імплантується в матку матері.
Екстракорпоральне запліднення – це комплекс процедур, один цикл якого в середньому займає три тижні. Іноді цей процес розбивається на окремі етапи, що збільшує часові рамки. Застосовується для збереження або підвищення репродуктивної функції, запобігання генетичним проблемам, а також для полегшення процесу зачаття дитини.
У випадку з ЕКЗ, процедура виглядатиме наступним чином:● Стимуляція овуляції. ● Пункція фолікулів. ● Запліднення ооцитів сперматозоїдом. ● Вирощування ембріонів в лабораторних умовах. ● Підсадка заплідненої яйцеклітини.
Перед початком ЕКЗ лікар може призначити протизаплідні таблетки або естроген. Це використовується, щоб зупинити розвиток кіст яєчників і контролювати цикл менструації. Що стосується стимуляції яєчників, то може застосовуватися ін’єкція гормонів, яка допомагає активізувати розвиток більшої кількості яйцеклітин. Все це відбувається під наглядом лікарів-репродуктологів, які мають досвід у проведенні штучного запліднення та мають розуміння дозування та доцільності тих чи інших методів. Паралельно з тим, ведеться контроль за станом ендометрію за допомогою ультразвукового дослідження та інших діагностичних методів. Після того, як було виявлено, що яєчники вироблять достатню кількість зрілих яйцеклітин, лікарі вилучать кілька з них з яєчників жінки.Це невелика та нескладна процедура, яка займає до 30 хвилин. Далі в лабораторних умовах отримані яйцеклітини змішують зі сперматозоїдами партнера або донора, в результаті чого відбувається запліднення. Коли клітини утворюють ембріон, настає час імплантації. Лікар за допомогою спеціального обладнання підсаджує ембріон в матку.
Коли стає зрозумілим чи спрацювало штучне запліднення?Час, необхідний для того, щоб визначити, чи вийшло вдалим штучне запліднення, залежить від багатьох факторів. Зазвичай, перевірка вагітності проводиться приблизно через два тижні після проведення процедури. Для цього здається аналіз крові на рівень ХГЧ (хоріонічний гонадотропін людини). Також можуть проводитися додаткові ультразвукові дослідження.
Показники успіху штучного запліднення:● Успіх процедури залежить від багатьох факторів, серед яких:● Вік жінки;● Причини безпліддя;● Якість сперми;● Стан ендометрія в день запліднення;● Обраний метод штучної інсемінації;● Якість роботи лікарів тощо.
Що стосується методу внутрішньоматкової інсемінації (ВМІ), то на основі одного з досліджень, вчені дають приблизно таку статистику рівня успіху процедури:● 18,9% для жінок до 26 років;● 13,9% для жінок від 26 до 30 років;● 12,4% для жінок від 31-35 років;● 11,1% для жінок від 36-40 років;● 4,7% для жінок від 41-45 років;● 0,5% для жінок 45+ років. 
При цьому, варто зазначити, що статистика коливається також від виду безпліддя. Наприклад, найбільший відсоток вдалих спроб спостерігається у пар з безпліддям неясного генезису. При цьому при трубному безплідді вірогідність зачаття дитини не перевищує 5%. Тож, кожен випадок дуже індивідуальний. Що стосується методу ЕКЗ, то шанси досить високі, якщо до лікарів звернулася пара до 35 років і в процесі використовуються власні яйцеклітини та сперма. В такому випадку 46% процедур призводить до вагітності. Для пар від 35-38 років цей показник падає до 22%.Як правило, рекомендується виконувати не одну інсемінацію, а серію. До настання вагітності. В середньому, на це йде 3 або 4 спроби. Процедура має накопичувальний (кумулятивний) рівень успіху. 
Чи дозволено штучне запліднення в Україні?Так, штучне запліднення дозволено в Україні та регулюється на державному рівні. Наша країна має одне з найбільш прогресивних законодавств у галузі репродуктивної медицини в Східній Європі.Сьогодні багато подружніх пар стикаються з проблемою безпліддя. Спостерігається загальна тенденція погіршення репродуктивного здоров’я населення. Згідно з даними Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ), станом на 2018 рік було зафіксовано понад 1 мільйон випадків безпліддя. Для багатьох пар штучне запліднення є єдиною можливістю мати власних дітей. Щороку в Україні проводиться близько 15-18 тис. процедур екстракорпорального (ЕКЗ) або штучного запліднення, тобто приблизно 357 процедур на 1 млн. населення.
Згідно з наказом МОЗ «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», створення ембріона за допомогою штучного запліднення з донорською спермою, яйцеклітиною або ембріоном дозволено для підтримки репродуктивного здоров'я людей, які мають проблеми з зачаттям дитини природним шляхом. Закон також передбачає регулювання питань, пов'язаних зі зберіганням, транспортуванням та використанням сперми, яйцеклітини та ембріонів. А також прописує чіткі вимоги та показання для користування послугою, і визначає організаційні й правові основи, порядок та умови проведення таких процедур.