Для початку визначмося з тим, що таке ооцити. Це жіночі статеві клітини, необхідні для репродукції. Кожна жінка народжується з індивідуальною, генетично закладеною кількістю ооцитів (яйцеклітин). З віком їх чисельність та якість знижується, а це безпосередньо впливає на здатність завагітніти. Донорство ооцитів – процес, в якому жінка добровільно віддає свої яйцеклітини іншій жінці (реципієнту), яка не може самостійно зачати дитину. Перше народження малюка завдяки такому методу було зафіксовано у 1984 в Австралії. З того часу розпочалася світова практика донорства ооцитів, яка наразі складає 7% серед всіх методів допоміжної репродуктології.
Успішність штучного запліднення з донорськими яйцеклітинамиЗа даними статті PFCLA, ЕКЗ донорської яйцеклітини має найвищий рівень успішності серед будь-яких методів лікування фертильності – 52%. В залежності від клініки та особистих показників реципієнта, цифри можуть сягати ще більших показників.Також доведено, що не менш ефективним є використання заморожених донорських яйцеклітин.Донор ооцитів може бути анонімним і співпрацювати з донорським банком, або, за бажанням реципієнта, це може бути родичка або знайома з подібним генетичним складом. Ооцити (яйцеклітини) вилучаються з донора і запліднюються спермою в лабораторії, а потім ембріони переносяться в матку майбутньої матері під контролем лікарів.Завдяки цій процедурі, будь-яка жінка зі здоровою маткою, незалежно від стану її власних ооцитів, потенційно може виносити дитину від свого партнера та пережити чудо народження.
Яким вимогам має відповідати донор ооцитів?Перед донацією яйцеклітин, жінка-донор проходить співбесіду та обстеження, аби виключити наявність будь-яких протипоказань. 
Основні вимоги включають:● Вік: від 18 до 32 років.● Діти: наявність власних здорових дітей.● Фізичне здоров'я: відсутність хронічних, генетичних, гострих запальних захворювань.● Психічне здоров'я: емоційна стабільність та позитивне ставлення до донорства.● Здорова вага: індекс маси тіла (ІМТ) повинен бути в межах 19-29.● Відсутність шкідливих звичок.● Регулярні менструації.● Відсутність операцій на молочних залозах, матці та придатках тощо.
Ці пункти можуть різнитися в залежності від клініки, де проводиться процедура донорства.Жінки, які задовольняють цим вимогам, проходять до наступного етапу, що передбачає детальне медичне обстеження:● тести на ВІЛ, гепатит В і С, сифіліс, гонорею, хламідіоз;● загальний аналіз крові, групу крові та скринінг для забезпечення резус-сумісності;● оцінка фертильності, яка включає тестування на гормони та ультразвукове дослідження яєчників; ● генетичний скринінг;● психологічна оцінка тощо.
Після висновків, винесених лікарями, жінка може бути допущеною до донації. Але спершу відбувається синхронізація менструальних циклів донора і реципієнтки, стимуляція яєчників і тільки потім забір ооцитів.  
Мета цього ретельного процесу скринінгу полягає в тому, щоб знайти оптимальних донорів ооцитів і максимізувати шанси на успішну вагітність у реципієнтів. Жінка, яка отримує яйцеклітини, не є генетично пов’язаною з дитиною. Тож, для неї дуже важливо переконатися, що задля її безпечної вагітності та здоров’я майбутньої дитини були враховані всі фактори. 
Сама процедура не викликає болю чи подальшого дискомфорту. Лікар використовує ультразвукову візуалізацію, щоб обережно направити маленьку голку до фолікула в яєчнику. Через цю голку вилучається кілька ооцитів. Ця малоінвазивна процедура триває в межах 30 хвилин.
Жінка-донор ооцитів має усвідомлювати наступне:● вона не буде законною матір’ю дитини, народженої в результаті донорства ооцитів;● вона не матиме жодних юридичних чи фінансових зобов’язань перед дитиною, народженою за участі її яйцеклітин;● вона не буде вказана у свідоцтві про народження дитини;● вона не матиме жодних прав щодо виховання дитини;● українська система донорства ґрунтується на анонімності, що означає, що ні пацієнт, ні жінка-донор не можуть отримати особистої інформації один про одного. Виняток становить випадок, коли використовується донорська яйцеклітина родичів пацієнтки.